Інформбюро Генштабу Армії УНР. Віхи історії української розвідки

У період Директорії УНР у керівництва держави суттєво зріс попит на розвідувальну інформацію. Це пояснювалося тим, що посилилося збройне протистояння й усередині республіки, й на зовнішніх фронтах, що потребувало регулярного надходження розвідувальних даних стосовно противника, передусім військового характеру. Тож поява ще одного розвідувального органу була цілком закономірною. Цим органом стало Інформаційне бюро (скорочено «ІНФІБРО») у складі Генштабу Армії УНР.

Період Директорії був найтривалішим в історії тогочасних формацій української національної державності. Тоді щойно створеним, ще недостатньо розгалуженим і зміцнілим спецслужбам довелося діяти в доволі напруженій військово-політичній та оперативній обстановці. Упродовж 1919–1920 років територія УНР стала ареною збройної боротьби з інтервенцією радянської росії вкупі зі сформованими за її безпосередньої участі військовими частинами української радянської республіки, «білого» руху і Польщі, що намагалася відторгнути частину українських земель. Усе це супроводжувалося активною підривною діяльністю іноземних спецслужб і потребувало регулярного здобування розвідувальної інформації, передусім військового характеру.

Розвідка періоду Директорії зберегла здебільшого напрями, форми та методи здобування таємної інформації, притаманні спецслужбам Гетьманату. Водночас потенціал окремих її різновидів був вищим.

Детальніше читайте тут.