Історія створення

Історія розвідувального органу з 1991 року

Вересень 1991 – грудень 1991 року
1 Управління Служби національної безпеки України.

Грудень 1991 – березень 1992 року
Головне управління розвідки Служби національної безпеки України.

Березень 1992 – лютий 2004 року
Головне управління розвідки Служби безпеки України.

Лютий – жовтень 2004 року
Департамент розвідки Служби безпеки України.

Із жовтня 2004 року
Служба зовнішньої розвідки України.

Історія створення

Аналіз наявних історичних матеріалів періоду Київської Русі, Гетьманщини, Української Народної Республіки свідчить про те, що з найдавніших років на теренах України державними діячами приділялася серйозна увага ролі розвідки у відстоюванні національних інтересів, розбудові міждержавних стосунків, плануванні і проведенні військових операцій.

У радянський період розвідка в Україні існувала як територіальна складова єдиного загальносоюзного розвідувального механізму органів державної безпеки СРСР.

Після проголошення незалежності України у складі Служби національної безпеки України було створено Головне управління розвідки, організаційно-штатну структуру якого затверджено відповідним наказом Голови СНБУ 28 грудня 1991 року. Перед підрозділом постало завдання в короткі терміни визначити стратегію розвитку, основні засади, форми й методи діяльності за класичними напрямами роботи сучасної розвідслужби в незалежній Україні і налагодити постійне інформування вищого керівництва держави з актуальних проблем національної безпеки.

На території УРСР дислокувалось декілька підрозділів стратегічної радіорозвідки Комітету державної безпеки СРСР та Головного розвідувального управління Генштабу МО СРСР. На їх базі у  1992 році було створено Управління радіоелектронної розвідки та контррозвідки Служби безпеки України (Управління “Р”), яке у 1999 році отримало статус Головного управління “Р” СБУ.

Важливим кроком у справі зміцнення правових засад діяльності став ухвалений у березні 2001 року Закон України „Про розвідувальні органи України”

У ньому визначено мету, основні завдання та принципи роботи органів зовнішньої розвідки, окреслено їхні права і сфери діяльності, порядок взаємодії між ними та іншими державними органами, відносин з іноземними спецслужбами тощо.

У лютому 2004 року Указом Президента України на базі Головного управління розвідки та Головного управління “Р” був створений Департамент розвідки СБ України. Таке рішення керівництва держави сприяло уособленню підрозділами ГУ “Р” функцій технічної розвідки.

Наступний період діяльності української зовнішньої розвідки розпочався з 14 жовтня 2004 року –  дня підписання Указу Президента України „Про Службу зовнішньої розвідки України”. З цього часу  СЗР України функціонує як самостійний державний орган.

1 грудня 2005 року Верховною Радою України було ухвалено ЗаконПро Службу зовнішньої розвідки  України.  

Ураховуючи значний внесок співробітників розвідувальних органів України у справу забезпечення захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз Указом Президента України №381/2018 встановлено День зовнішньої розвідки України, який відзначається щороку 24 січня. У цей день у 1919 році було створено перший підрозділ загальнодержавної зовнішньої розвідки в Україні. Зокрема, затверджено тимчасовий штат Політичного департаменту при Міністерстві внутрішніх справ Директорії Української Народної Республіки, у якому значився відділ закордонної інформації – для проведення розвідувальної роботи щодо активно діючих проти УНР ворогів (штаби Червоної і Добровольчої армій), а також стосовно країн – потенційних противників республіки і можливих союзників. Ця дата стала визначальною в історії української зовнішньої розвідки. Вона ознаменувала важливу віху, пов’язану із зародженням і становленням розвідувальної діяльності на землях України від доби УНР до наших днів.

17 вересня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про розвідку". Уперше на законодавчому рівні створено розвідувальне співтовариство, коло суб’єктів, діяльність яких безпосередньо або опосередковано стосується захисту державних інтересів України від зовнішніх загроз. Визначено роль та місце окремих суб’єктів цього співтовариства під час виконання завдань із забезпечення зовнішньої безпеки України, а також засад їхньої взаємодії між собою.

Закон чітко розмежовує повноваження і сфери відповідальності розвідувальних органів із зосередженням їхніх зусиль на пріоритетних напрямах забезпечення національної безпеки, унеможливлює дублювання їхніх завдань і функцій та одночасно забезпечує комплексний підхід до виконання розвідувальними органами пріоритетних завдань розвідувальної діяльності у відповідних сферах.

Попередні керівники СЗРУ

 Євдокимов Валерій Володимирович

 

Народився 17 листопада 1969 року в м. Рівне.

​З 20 вересня 2019 року по 05 червня 2020 року – Голова Служби зовнішньої розвідки України.

Генерал-майор Служби зовнішньої розвідки України.

Нагороджений  орденом Данила Галицького та відомчими заохочувальними відзнаками.


 Бухарєв Владислав Вікторович

 

Народився 14 березня 1969 року в м. Лебедин, Сумська область.

З липня по вересень 2019 року – Голова Служби зовнішньої розвідки України. 

Генерал-полковник запасу. 

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІ і ІІІ ступенів та відомчими заохочувальними відзнаками. 


 Божок Єгор Валерійович

Народився 6 вересня 1980 року у м. Києві.

З вересня 2017 року по березень 2019 року — Голова Служби зовнішньої розвідки України.

Нагороджений відомчими заохочувальними відзнаками.


 Разінков Ігор Прокопович

 

Народився 3 грудня 1965 року у селі Нечаяне Миколаївської області.

З червня 2016 року по вересень 2017 року тимчасово виконував обов’язки Голови Служби зовнішньої розвідки України.

Генерал-лейтенант запасу.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та відомчими заохочувальними відзнаками.


 Гвоздь Віктор Іванович

 

Народився 24 травня 1959 року в смт Скала Подільська Борщівського району Тернопільської області.

З лютого 2014 року по квітень 2016 року – Голова Служби зовнішньої розвідки України.

Генерал-лейтенант запасу.

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та відомчими заохочувальними відзнаками. Заслужений юрист України.

 

Маломуж Микола Григорович

 

Народився 23 вересня 1955 року в с. Скаліватка Звенигородського району Черкаської області.

З квітня 2005 по червень 2010 року – Голова Служби зовнішньої розвідки України.

Генерал армії України запасу.

Нагороджений  орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та відомчими заохочувальними відзнаками.


 Чорнозуб Валерій Петрович

 

Народився 7 листопада 1953 року у м. Миколаєві.

З лютого по квітень 2005 року тимчасово виконував обов’язки Голови Служби зовнішньої розвідки України.

Генерал-майор запасу.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та відомчими заохочувальними відзнаками.


 Синянський Олег Григорович

 

Народився 11 липня 1970 року в Харкові.

З листопада 2003 по березень 2004 року – начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України.

З березня по жовтень 2004 року – начальник Департаменту розвідки Служби безпеки України.

З жовтня 2004 по лютий 2005 року – Голова Служби зовнішньої розвідки України.

Генерал-майор запасу.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та відомчими заохочувальними відзнаками.


 Копка Петро Миколайович

 

Народився 18 серпня 1955 року у с. В’язівок Городищенського району Черкаської області.

З липня по листопад 2003 року тимчасово виконував обов’язки начальника Головного управління розвідки Служби безпеки України.

Генерал-майор запасу.

Нагороджений відомчими заохочувальними відзнаками.


 Черевань Олександр Вікторович

 

Народився 25 січня 1952 року в м. Рубіжне Луганської області.

З грудня 2000 по липень 2003 року – начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України.

Генерал-лейтенант запасу.

Нагороджений відомчими заохочувальними відзнаками.


 Рожен Леонід Миколайович

 

Народився 2 лютого 1952 року в с. Синіха Куп`янського району Харківської області.

З лютого 1999 по листопад 2000 року – начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України.

Генерал-лейтенант запасу.

Нагороджений орденами «Знак Пошани», «За заслуги» ІІІ ступеня та відомчими заохочувальними відзнаками.


 Абрамов В`ячеслав Володимирович

 

Народився 15 квітня 1948 року в Дніпропетровську.

З липня 1995 по грудень 1998 року – начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України.

Генерал-майор у відставці.

Нагороджений відомчими заохочувальними відзнаками.


 Шарков Олександр Костянтинович

 

Народився 21 жовтня 1945 року в Києві. Помер 16 березня 2017 року.

З січня 1993 по липень 1995 року – виконуючий обов’язки начальника, начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України.

Генерал-майор у відставці.

Нагороджений орденом та відомчими заохочувальними відзнаками.


 Ковтун Георгій Кирилович

 

Народився 28 вересня 1930 року в с. Виноградівка Михайлівського району Амурської області. Помер у грудні 2004 року.

З грудня 1991 по грудень 1992 року – заступник Голови Служби – начальник Головного управління розвідки Служби національної безпеки України (після березня 1992 року – Служба безпеки України).

Генерал-майор у відставці.

Нагороджений орденами та відомчими заохочувальними відзнаками.